«Соборна мати – Україна – одна на всіх, як оберіг».

Під таким гаслом у картинній галереї міста Чугуєва 22 січня відбулося районне свято, присвячене сторіччу ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.

Висловлюючи повагу до минулого, учні закладів освіти взяли участь у цьому заході, презентували свої плакати та малюнки:

«Лунає пісня солов’їна

І вітер віє степовий.

Моя соборна Україна

Знов зустрічає день новий.

Послухай, брате-українцю,

Хоч історично склалось так,

Що територія різниться,

Одна земля у нас, однак.

Ми з вами – це одне єдине,

Ми – це родина: ти і я.

Дві сторони у України,

Та Україна в нас одна.

А ми усі сини і дочки,

Неначе в морі кораблі,

Розкидані по всіх куточках

Всеукраїнської землі.

А наша єдність нездоланна,

Бо в нас тече козацька кров.

За скільки літ нас не здолали,

А, отже, вистоїмо знов.

Яка ж вдалась сьогодні днина!

Що хочеться співать пісень.

Моя соборна Україна

Знов зустрічає новий день!».

(Путівська Вероніка, учениця Кочетоцької ЗОШ І-ІІІ ст.)

«Я народилася на українській землі, живу в Україні і, сподіваюсь, що буду жити тут все своє життя. Тут живуть люди, яких я люблю. Тут моя родина, мої друзі.

Україна – моя Батьківщина й Берегиня. І я її люблю: погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в країні йдуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає.

Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з’їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Із задоволенням подорожувала б. Можливо, де-небудь я б затрималася, а десь – ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я би повернулася додому, до своєї Берегині.

Тут усе моє життя.

Іншої Батьківщини мені не треба».

(Солов’йова Єлизавета, учениця Новопокровського НВК).